Ogólne | 08.12.2023

Spacer po umarłym mieście / Прогулянка мертвим містом

W grudniowym miesięczniku „W drodze” ukazał się felieton Benedykty Karoliny Baumann OP pt. Spacer po umarłym mieście, a na Facebooku autorki pojawiło się tłumaczenie tego tekstu w języku ukraińskim, którego autorką jest Marcelina Joanna Mańka OP – bohaterka tego felietonu. Publikujemy ukraiński tekst za zgodą autorki. Podziel się nim z innymi – podaj dalej.

Ця рубрика цілком могла б увійти до циклу «Думки на прогулянці», тож хочу щиро привітати колегу Даріуша Думу.

Це була надзвичайна прогулянка.
– Ходи, я покажу тобі мертве місто, – сказала сестра Марцеліна. Ми відвідали конференцію для вчителів польської мови в місті Трускавці, (Україна), організовану Фундацією «Допомога Полякам на Сході».
Після обіду ми мали трохи вільного часу.
– Яке «мертве місто»? – я була здивована.
– Ти побачиш.
Ми йшли хвилин десять від того місця, де зупинилися на ночівлю: того самого соцреалістичного санаторію «Весна».
Вдалині було видно величезну бетонну брилу, схожу на Весну, з написом «Санаторій…» — решта літер уже зникла. Ми досягли пункту призначення. Мене вразила надзвичайна тиша. Вікна цього одинадцятиповерхового гіганта були позбавлені світла, як очі сліпого. Їх давно ніхто не мив. У щілинах стін росли бур’яни, трава і невеликі дерева. У фонтані залишилися рештки каламутної, коричневої води. За великим склом, кімнати на першому поверсі нагадували про життя, яке тут колись було – на підлозі валялися старі меблі, холодильники та телевізори, ще з епохи плазмових. Через інше вікно ми побачили купи колись білих простирадл, витягнутих з ліжок, на яких давно ніхто не спав. Все було вкрите товстим шаром пилу. У вікнах сумно сиділи горщикові квіти, зів’ялі до хрусткості. Нерівний, потрісканий, зарослий тротуар рано пішов на пенсію; новіша елегантна бруківка, що валялася поруч, частково вкрадена, виглядала розкиданим пазлом. Біля входу в санаторій гордо висіла табличка «Рубін». Мабуть, я підійшла надто близько, тому що двері раптово відчинилися і вийшов похмурий охоронець.

– «Йдемо далі», — наказала моя супутниця.
Виявилося, що відразу за «Рубіном» є ще один покинутий бегемот: ідентичний санаторій «Янтар». Лише фонтан був без води. За «Янтарем» був занедбаний ресторан, закриті кіоски та магазини, інформаційний центр, який більше нікого ні про що не інформував, і, нарешті, велика кругла будівля, яка виявилася колишнім бюветом № 2. Тепер жахливо порожня , як і все навколо. Санаторії «Весна», «Березинка», «Алмаз», «Кристал», «Рубін» і «Янтар» були побудовані у 1980-х роках. Останні два припинили діяльність вісім років тому під час першої російської агресії проти України. Після повномаштабного вторгнення в лютому 2022 року був сформований проект створення там квартир для переселенців, але ідея провалилася, коли виявилося, що будинки були незаконно приватизовані і їх довелося… арештувати. А тепер вони стоять і руйнуються.

– «Я пам’ятаю як усе це кипіло життям», — сумно зітхнула сестра Марцеліна.
Чому я про це пишу? Тому що цей образ найбільше промовляє до мене на початку Адвенту. «Санаторій» походить від латинського слова sanare: «зцілювати», «лікувати». Зцілення рухається до життя. Час у літургії, який ми зараз переживаємо, є також дорогою до життя: з радістю чекаємо Того, Хто переміг смерть і приніс нам зцілення. Християнин — це людина Адвенту: той, хто знає, чому і чийого приходу він чекає. І все ж це очікування часом обертається повільним руйнуванням, розростанням, сповзанням у порожнечу… Ця порожнеча може проявлятися в ритуалі, культурному ставленні до літургії та таїнств, у залежностях, токсичних стосунках і впаданні в рутину. У кожного з нас є своя порожнеча. Кожен із нас може вибрати, чи залишитися там, чи йти важким шляхом свободи, але не сам: з Ісусом.

«Я знаю твої діла: ти маєш ім’я, яке говорить про те, що ти живий, але ти мертвий. Будь пильним і зміцни останок, який мав померти, бо я не знайшов твоїх діл досконалими в очах мого Бога. Тож пам’ятай, як ти прийняв і почув, зберігай і навертайся!» (Одкр. 3:1–3) – застерігає Книга Одкровення. Санаторій може бути руїною – незважаючи на назву, що це місце нового життя. Християнин може бути невіруючим, навіть якщо він є частиною спільноти християн, тобто тих, хто належить Ісусу. І все ж Апокаліпсис не залишає нас з вами без слова надії: «Зберігайте і покайтеся!» Бережіть те, що сформувало ваше серце: правду Євангелія, яка дає силу навіть у найбільшій темряві життя. Навернися, тобто зміни своє мислення. Нагадайте собі, що вас шалено любить Той, хто є джерелом життя. Маранафа – прийди, Господи Ісусе, і відбудуй усі мої духовні пустоти.